ПОРОЖЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1.Стати рожевим, набути рожевого кольору, відтінку. Молода вільшина у воді порожевіла, вербички пожовкли, топольки засвітилися жовтогарячими смолоскипами (Вол., Наддн. висоти, 1953, 71); Вечір наступав тихий та рожевий. І усе порожевіло (Вовчок, І, 1955, 321); // безос. А на сході вже порожевіло. Подихнув.. вітрець, той віщун світання, побудив пташки, дерева (Коцюб., І, 1955, 124).
2. Покритися рум’янцем, стати рожевим від припливу крові до шкіри; зашарітися. Лікарка залилась ніжним рум’янцем, аж маленькі вуха.. порожевіли (Гончар, Тронка, 1963, 213); Ніна хвилювалася. Бліде личко її порожевіло від збудження (Собко, Стадіон, 1954, 241); // Набути нормального кольору шкіри, позбутися блідості (після хвороби, перевтоми і т.ін.). Вже за перший тиждень його бліде, змарніле обличчя порожевіло, рухи зробилися жвавими (Крим., Вибр., 1965, 335); Обличчя дівчинки порожевіло, але вона була ще така слаба, що не могла говорити і лежала з закритими очима (Тют., Вир, 1964, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 267.