ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж.
1. Порожній, нічим не заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма — не спіткнись на неї як-небудь в темряві. — Сю порожнечу що виповнити може? (Л. Укр., II, 1951, 419); Нахилився [Федір Прохорович]. Провів пальцями в порожнечі й ще дужче нахилився. Але чобіт не знайшов (Трубл., І, 1955, 83); Очі заплющені. Тільки страхітлива посмішка, звернена в порожнечу неба, перекосила солдатське лице (Довж., І, 1958, 36); // У фізиці — безповітряний простір. Земна куля оберталася в порожнечі (Довж., І, 1958, 389); // Брак будь-якого наповнення; незаповненість. При такому стані, коли в шлунку відчувається порожнеча, язик обкладений.., — п’ють по 3 склянки на день теплого чаю з .. суміші трав (Лікар. рослини.., 1958, 131); // Відсутність людей; малолюдність або безлюддя. Кімнати зяють порожнечею: обідня перерва (Вол., Наддн. висоти, 1953, 37); Порожнеча безлюдних вулиць, тьмяний полиск заболоченої бруківки,.. лунке, гнітюче безгоміння створювали враження, що надворі ледь тільки світає… (Коз., Гарячі руки, 1960, 115); // перен. Стан душевної спустошеності, викликаний перев. втратою близької людини, розлукою з ким-небудь і т. ін. Кожен раз, коли я хоч на момент розлучався з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну самоту… (Досв., Вибр., 1959, 126); // між ким, перен. Про стан відчуження між ким-небудь. Рука пані Бровко безвільно зісковзує з долоні Безбородька. Безбородько відчуває, як між ним і панею Бровко шириться порожнеча (Вільде, Сестри.., 1958, 215).
◊ Порожне́ча в голові́ (в думка́х): а) про стан, коли людина не може ні про що думати, ні на чому зосередитися (від утоми, хвилювання і т. ін.). Від втрати крові він страшенно ослаб. Дивна порожнеча була в голові: ані думок, ані почувань (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37); Ішов [Іконніков], нічого не думавши, порожнеча була в голові (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 85); б) про брак розуму, дурість. Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (Стельмах, Правда.., 1961, 291); Порожне́ча в душі́ (в се́рці); Душе́вна порожне́ча — про стан душевної спустошеності (від горя, перевтоми і т.ін.). Після того, як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов подалі від скирти соломи і сів собі на межі. Дивну втому і якусь порожнечу в душі відчував він (Томч., Готель.., 1960, 134); Порожне́ча в оча́х — про погляд, який виражає душевну спустошеність, розгублення або байдужість до всього навколишнього. Пропав! В ораторових очах порожнеча. Судорожно сіпає збезсилілими пальцями уявний курок (Довж., І, 1958, 59).
2. Порожня середина чого-небудь, порожнина в чомусь. Інші властивості, спільні усім сотворінням смертельним, — М’якість гнучка, порожнеча (всередині), розклад нарешті (Зеров, Вибр., 1966, 184); // перев. мн. Порожнини в мінералі, породі або всередині суцільного матеріалу. М. В. Ломоносов.. обгрунтував необхідність запровадження в металургії процесу відокремлення багатих на метал руд від бідних руд, тобто від таких, які мають шкідливі домішки, порожнечі (Наука.., 9, 1961, 47).
3. у сполуч. із сл. життя, світ і т. ін., перен. Брак корисної діяльності. Жив на Ельборз-горі один спасенник, Що зрікся світової порожнечі (Крим., Вибр., 1965, 168); Я й справді був слабий од.. порожнечі життя (Коцюб., І, 1955, 260).
Духо́вна (вну́трішня) порожне́ча; Порожне́ча душі́ — брак серйозних інтересів, глибоких переконань; нездатність до глибоких почуттів, переживань і т. ін. І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених літературного дару людей, що поскочувались до продажності, до повної духовної порожнечі (Рильський, III, 1956, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 267.