ПОРОЖНИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має всередині порожнину (у 1 знач.). З зовнішніх ознак великої рогатої худоби привертають увагу роги. Вони порожнисті (Зоол., 1957, 171); Стебло гороху.. всередині порожнисте, легко вилягає (Зерн. боб. культ., 1956, 14); Порожниста куля; // Який характеризується наявністю порожнини, порожнин. Цей орган [вестибулярний апарат] — порожнисте утворення внутрішнього вуха (Наука.., 12, 1961, 12).
2. техн. Вигот. з порожниною всередині; пустотілий. Коаксіальним кабелем називають лінію, яка складається з порожнистого циліндра і провода, що проходить по його осі (Радіолокація.., 1959, 13); Будівельна техніка вишукує шляхи зниження ваги міжповерхових перекриттів, які тепер виготовляють у вигляді порожнистих залізобетонних плит (Наука.., 11, 1958, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 268.