ПОРОЖНІ́СІНЬКО. Присл. до порожні́сінький. Дитина теж, видно, хоче [їсти], бо одно кричить і не втихає. Уже я його тулила-тулила до грудей — що ж ти там висмокчеш? — порожнісінько!.. (Мирний, І, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 269.