ПОРОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, юємося, юєтеся, док.
1. тільки 3 ос. Розвалитися, зруйнуватися, перетворитися на руїни (про все або багато чого-небудь). Сказано без хазяїна: усе в дворі порозвалювалося (Сл. Гр.); Землянки порозвалювались, тільки й зосталися купи глини та рештки плетених загорож (Гончар, II, 1959, 420).
2. розм. Сісти або лягти у вільній, недбалій позі (про всіх або багатьох). Хоч стіни тріщали від реготу, крику й шуму, та мимо того були такі, що порозвалювалися по кутах на купах соломи і хропіли на ціле горло (Кобр., Вибр., 1954, 126); Кулеметники порозвалювались на тачанках, і здавалося, що їм і чорт не брат (Ю. Янов., І, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 271.