ПОРОЗВО́ДИТИ1, джу, диш, док., перех.
1. Розвести по одному в різні місця всіх або багатьох. Копронідос порозводив чорноризців по опрічних келіях (Н.-Лев., III, 1956, 379); Коломієць.. наказав комсомольцям порозводити додому дівчат (Речм., Весн. грози, 1961, 181).
2. Примусити всіх або багатьох розійтися, відійти один від одного; // Розборонити всіх або багатьох.
3. розм. Розлучити багато подружніх пар.
ПОРОЗВО́ДИТИ2, джу, диш, док., перех., хім. Розчинити все або багато чого-небудь.
ПОРОЗВО́ДИТИ3, джу, диш, док., перех.
1. Виростити багато рослин, тварин; // Посадити садки, квітники і т. ін. — Покидали ми і свої хати, і садки, що порозводили (Стор., І, 1957, 239).
2. рідко. Розпалити (вогнища, багаття і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 271.