ПОРОЗВІ́ШАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до порозві́шати. Параскіца тремтіла і боялась знов стрітися очима з порозвішаними по винограднику черепами (Коцюб., І, 1955, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 271.