ПОРОЗДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.
1. Роздати все або багато чого-небудь. Прийшла влада робітників — Панів розігнала! Землю людям найбіднішим Всю пороздавала (Укр.. думи.., 1955, 459); Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки (Кв.-Осн., II, 1956, 422).
2. Віддати на виховання, у найми і т. ін. (дітей). Жінка втекла від чоловіка на службу, дітей забрала і між людей пороздавала (Фр., II, 1950, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 272.