ПОРОЗКЛЕ́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозкле́ювати; // порозкле́ювано, безос. присудк. сл. Всюди по селу — на повітках, на крамницях, навіть на церковній огорожі — порозклеювано було прокламації (Головко, II, 1957, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 273.