ПОРОЗЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розлити все або багато чого-небудь. — Гляди мені, як будем обідать, то ти ні до чого не доторкуйсь, а то як станеш тріскать, то все порозливаєш і поперевертуєш (Стор., І, 1957, 38); Лис тим часом вискочив із жита та до горняток. Повиїдав усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60); // Розлити, розбризкати щось (про багатьох). Мусить [Марися] і дітям залишити щось з’їсти, — хоч ті лобуряки тільки переводять страву, бо он як порозливали юшку та хліб подробили (Вільде, Сестри.., 1958, 554).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 274.