ПОРОЗПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розіпнути все або багато чого-небудь; // Напнути намети; // Розкинути в різні боки руки, крила (про багатьох). *У порівн. Понад Россю, в лузі стояли рідко розкидані розкішні старі дуби з рідким розкидчастим гіллям, неначе порозпинали сотні рук на всі боки (Н.-Лев., III, 1956, 142).
2. Скарати, розіп’явши на хресті, багатьох.
3. Розстібнути пальта; розкутати хустки (про багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 276.