ПОРОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розпрягти (коней, волів і т. ін.). Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Коцюб., І, 1955, 183); Батько воли порозпрягав, а син постановив їх серед двора, до ясел (Барв., Опов.., 1902, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 277.