ПОРОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Розти́кати, заткнути в різні місця все або багато чого-небудь. Як же пахнуть сухі волошки в хаті! Це баба Явдоха пов’язала їх у пучки і.. порозтикала скрізь, — за дзеркалом, над дверима, за вишиваними рушниками (Донч., IV, 1957, 134); // Сховати в різних місцях. Треба розсортувати виграш, відділити срібло від міді, надійно порозтикати в різні місця… (Гончар, Таврія, 1952, 70); // перен. Як-небудь влаштувати в різних місцях усіх або багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 279.