ПОРОСЯ́ТНИК, а, ч.
1. Приміщення для поросят.
2. Велика глиняна посудина, в якій пряжать та подають до столу молочних поросят. — Та не забудьте, старосто, покласти на віз зо два поросятники, — наша благочинна [дружина благочинного] дуже любить поросятину (Н.-Лев., III, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 284.