ПОРОШО́К, шку́, ч.
1. Сипка маса, що складається з дрібних часточок якої-небудь потовченої або розтертої твердої речовини. Паризька зелень застосовується у вигляді порошку для обпилювання рослин. (Захист рослин.., 1952, 168); Какао-порошок — продукт переробки бобів тропічного шоколадного дерева (Наука.., 3, 1972, 65); // з означ. Така речовина, що застосовується у побуті. Треба щодня ввечері, перш ніж лягти спати, чистити зуби щіткою з зубним порошком, щоб видалити всі залишки їжі (Шк. гігієна, 1954, 15); Пральний порошок; Яєчний порошок.
◊ Сте́рти (розте́рти) на (у) порошо́к кого, що — те саме, що Сте́рти (зіте́рти, розте́рти) на (у) по́рох кого, що (див. по́рох 1). — Попоказився він тут, той консул.. Стерти в порошок француза нахвалявсь (Гончар, II, 1959, 127).
2. перев. мн. Розтерті або потовчені до однорідної сипкої маси ліки, розфасовані дозами для одноразового вживання. Почуваю себе непогано, особливо після порошків Фаворського, які приймав сьогодні (Коцюб., III, 1956, 353); Платона лихоманило і заливало потом. Він розшукав медпункт, щоб попросити якихось порошків (Зар., На.. світі, 1967, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 288.