ПОРТРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, мист. Створювати портрет кого-небудь. Автор [М. Рябінін] прагне розкрити певний емоціональний задум, а не бездумно портретує, підкреслюючи в ході роботи ті чи інші риси образу (Мист., 4, 1963, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 291.