ПОРУ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до пору́шувати 1-4. Навколо стояла нічим не порушувана тиша, ледве помітно погойдувалась на стовпі лампочка (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 44); // пору́шувано, безос. присудк. сл. — А в австрійській армії які справи? — перебив оповідача Микола. Цю тему вже давно не порушувано (Гжицький, У світ.., 1960, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 298.