ПОРФІ́Р, у, ч. Загальна назва магматичних гірських порід, перев. червоного кольору, з основою дрібнокристалічної або склуватої будови, в яких виділяються розміром та забарвленням великі кристали мінералів. [Елеазар:] Спинився я і задививсь на неї [вежу]: біліє мармор [мармур], мов кістки на полі, порфір шаріє, мов пролита кров (Л. Укр., II, 1951, 140); Багато раз я переходив нею [Красною площею], Вслухаючись у срібний шум ялин, Що шелестять навколо Мавзолею, Де під порфіром мовчазливих стін.. Спочив безсмертний, вікопомний він (Бажан, Роки, 1957, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 299.