ПОРЦЕЛЯ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до порцеля́на; // Зробл. з порцеляни. На мальованому зеленому з червоними рожами миснику стояли рядами порцелянові тарілки, лежало кільки ножів і виделок (Н.-Лев., II, 1956, 126); Дяк книжки накупив, ще й нову бунду собі справив за одним заходом і нову порцелянову люльку (Стеф., І, 1949, 116); // Який виробляє порцеляну. На порцелянових та керамічних заводах труби завжди високі (Вол., Озеро.., 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 300.