ПО́РЦІЯ, ї, ж.
1. Певна кількість харчового продукту, страви, признач. для споживання однією особою за один раз. Випотрошену рибу промивають у холодній воді і ріжуть на порції (Укр. страви, 1957, 116); Фесенко розчервонівся. Він одчепив пенсне. Круглі карі здорові очі блищали од доброї порції пива (Н.-Лев., V, 1966, 159); Смачно пах куліш. Вадим налив добру порцію в казанок кожному (Бойч., Молодість, 1949, 137); // Взагалі певна кількість чого-небудь. У свій час дехто думав.., що ефективність дії органічних добрив у сівозміні можна підвищити внесенням їх дрібними порціями під усі культури сівозміни (Хлібороб Укр., 12, 1968, 14); Марта Гаврилівна, виспівавши, за своєю звичкою, велику порцію похвал Ганні, пообіцяла дивитися за нею, як за рідною дочкою (Коз., Сальвія, 1959, 134).
2. діал. Чарка; чарка горілки. Василь спер голову на локоть і німо почав вдивлюватися в порожню порцію (Фр., І, 1955, 157); — Кажуть, старим та хлопцям по порції дадуть, а дівкам кісники роздаватимуть (Л. Укр., III, 1952, 669); Як частують, — вип’є [Андрій] порцію, але лиш одну (Хотк., II, 1966, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 300.