ПОРЯДКО́ВИЙ, а, е. Який вказує на місце або порядок кого-, чого-небудь при переліку. Окружна виборча комісія.. встановлює порядкові номери виборчих дільниць (Полож. про вибори.., 1946, 8).
∆ Порядко́вий числі́вник, грам. — розряд числівників, що вживаються на позначення певної послідовності, порядку переліку предметів і мають формальні ознаки прикметників. Числівник — частина мови, що виражає абстрактне число («два плюс три — п’ять»), кількість предметів («два студенти») або їх порядок за рахунком («другий студент» ). Числівники перших двох типів звуться кількісними, числівники третього типу — порядковими (Сл. лінгв. терм., 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 301.