ПОРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.
1. Відокремитися, поселитися окремо один від одного; розділитися. Вони порізнились собі, й стало три двори, а перш був один великий (Сл. Гр.); // Втратити єдність, згуртованість, зв’язок з ким-небудь; роз’єднатися. — І коли був час, що народ наш порізнився з інтелігенцією, то тепер цей час минувся (Гр., І, 1963, 492).
2. діал. Посваритися, порвати стосунки з ким-небудь. — Одного разу ми навіть мало що не порізнилися, коли стрінулися на тій кладці одне проти другого, й жодне не хотіло завернутись (Коб., III, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.