ПОРІ́КУВАННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. порі́кувати; // Нарікання, ремствування. Вихром пролітають у цирку порікування, сперечки [суперечки], гомін (Л. Укр., II, 1951, 528); * Образно. Порікування дрібних камінців наводило оспалість і досаду (Л. Укр., І, 1951, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.