ПОРІ́ЧЕЧКА, и, ж. (перев. мн. порі́чечки, чок). Зменш.-пестл. до порі́чка. *У порівн. Олександра, примітна, з підпухлими оченятами-порічечками молодиця, несподівано серед літа овдовіла (Логв., Літа.., 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.