ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду..» (Козл., Ю. Крук, 1957, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 313.