ПОСВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. перех. і неперех. Відзначити свято, свята. — Чи я тобі не казала, посвяткують ті свята й без тебе (Панч, На калин. мості, 1965, 306); — Посвяткували ми тоді добре (Стельмах, II, 1962, 326).
2. неперех. Святкувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 313.