ПОСВІТИ́ТИСЯ, сві́титься, док.
1. Світитися, випромінювати світло якийсь час.
2. Засвітитися, стати засвіченим (про все або багато чого-небудь). *У порівн. Густішою стіною сплелося жито.. Поміж його стеблами заясіли [заясніли] волошки, немов посвітились сині лампадки (Вас., І, 1959, 124).
◊ Аж каганці́ посвіти́лися — те саме, що Аж і́скри з оче́й поси́пались (див. і́скра). Коли це як не зашумить кий над головою, як не огріє Велетня по лобі, аж каганці йому посвітились (Вас., II, 1959, 419).
3. діал. Запалити світло (про всіх або багатьох). Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 312.