ПОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посели́ти; // посе́лено, безос. присудк. сл. Дворище займало десятин з десять поля; багато там люду було поселено (Мирний, IV, 1955, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 314.