ПОСЕРЕ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Якість за знач. посере́дній 1. Де поривається живий зв’язок художника з дійсністю, там кінчається народність творчості і починається посередність мистецтва (Мист., 1, 1958, 15); Сірятина, посередність — живучі й тривкі, як усякий бур’ян (Літ. Укр., 11.II 1969, 1).
2. перен., розм. Про нічим не примітну, позбавлену будь-якого таланту людину. Цей дурний Солод, мабуть, справді закоханий у Ліду із лабораторії. Що він знайшов у ній? Свята посередність (Руд., Вітер.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 317.