ПОСИДЮ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що посидю́чий. Ремісники змушені спеціалізуватися на одній, механічній, звичайно посидющій роботі, а корпаючи [корпаючись] над нею день у день, тиждень за тижнем і рік за роком, тратять еластичність духа [духу], енергію (Фр., IV, 1950, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 320.