ПОСИЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зробити зусилля, напружити сили; напружитися, натужитися. Посилкувались та й зробили (Сл. Гр.); Посилкувалась, щоб устати, не змогла, тут на дорозі і припала, стогнучи й плачучи (Кв.-Осн., II, 1956, 459); // Докласти багато зусиль, праці, щоб здійснити що-небудь; постаратися. — Я вже приобіцяв нашому обозному: повішу ребром за гак, коли не посилкується, щоб у городі всього було задосить (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 251); // на що, також з інфін. Зібравшись на силі, спромогтися зробити, сказати що-небудь. Після сього бояри й понесли з хати труну, а Наум таки ще услід, хоч гірко плаче, а ще таки посилкувався сказати: — Прощай, Марусю, з мого дому! (Кв.-Осн., II, 1956, 96); Посилкувавшись на галантний тон, відповів [Забейко] роблено веселим голосом (Вільде, Винен.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 322.