ПОСКІ́НЧУВАТИ, уємо, уєте, док., перех., рідко. Скінчити, завершити курс навчання де-небудь (про всіх або багатьох). Ті, що поскінчували курс, були надзвичайно веселі та говорючі (Н.-Лев., І, 1956, 618); Жорж і Антон — діти цього подружжя, — поскінчувавши один по одному гімназію, силкувались, мовляли вони, використати життя (Рильський, Бабине літо, 1967, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 332.