ПОСЛА́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посла́бити. — Ну ти! не балуйсь! — ласкаво сказав Котовський до коня. І, відхиливши свій корпус назад та набравши поводи на себе, він послабленими шенкелями осадив Орлика назад (Тич., І, 1957, 267); // посла́блено, безос. присудк. сл. Штаб корпусу знімав полк відсіля.. Правда, цим самим було послаблено правофлангову охорону, але штаб корпусу сподівався, що ворог не встигне швидко перекинути сюди свої сили (Трубл., І, 1955, 57).
2. у знач. прикм. Який послабився, став менш натягнутим, тугим і т. ін. — Перед роботою, вранці уважніше вузли оглядай, послаблені гвинти закріпи (Гончар, Тронка, 1963, 267).
3. у знач. прикм. Який утратив попередню силу вияву, став менш відчутним, виразним, інтенсивним і т. ін. Найменші врожаї дають дерева з послабленим приростом однорічних пагонів (Колг. Укр., 1, 1957, 34); // Який утратив колишню гостроту. Смак у дітей і підлітків іноді може бути послаблений залежно від різних причин (Шк. гігієна, 1954, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 336.