ПОСЛИ́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Змочити, зволожити слиною. Вийняв [дід] сопілку, послинив дірочку, свиснув раз, удруге — й зачав «Вівчарика» (Мирний, II, 1954, 58); Послинивши чорний палець, він силкувався перегортати картки (Гр., II, 1963, 67); Він узяв зі столу олівець, послинив його і на шматку паперу, що лежав перед ним, поставив хрестик (Скл., Карпати, II, 1954 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 339.