ПОСЛІ́ПУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що підслі́пуватий. Там [у їдальні] стояв напіводягнений чоловік її і жмурив посліпуваті очі. Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив, і лице його, серед білявого волосся, здавалось змішаним і пом’ятим (Коцюб., II, 1955, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 341.