ПОСМА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посмали́ти. Дідок у дверях, посмалені цигаркою жовто-сиві вуса, два кущики сердитих брів (М. Куліш, П’єси, 1960, 122).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптяві́лий. Немов привітав [кінь] зарослого густою бородою високого й дужого чоловіка в посмаленому ковальському одягові під ремінним фартухом на шиї (Ле, Наливайко, 1957, 111).
3. у знач. прикм. Який посмалився, обгорів на сонці й вітрі (про багатьох). Аж ранком прийшов свекор і Яків додому, обидва посмалені, виморені, хмурі (Мирний, І, 1954, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 345.