ПОСМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Раз у раз смикатися, робити мимовільні різкі рухи. Він, видно, збирався говорити спокійно, хоч обличчя його мінилося і посмикувалося (Вовчок, Вибр., 1937, 99); Від пережитого страху у нього покруглішали очі і тихо посмикувалися вибілені тривогою губи (Тют., Вир, 1964, 189); Його вузькі безбарвні вуста були напіввідкриті, тонкі ніздрі рівного довгого носа нервово посмикувались — видно, дихав і не міг надихатись цілющим кримським повітрям (Збан., Сеспель, 1961, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 346.