ПОСМІЛИВІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до сміливі́шати. Посміливішали селяни. Тепер уже балакали про все, не оглядаючись і не притишуючи голосу (Головко, II, 1957, 257); Випивши чарку, господар посміливішав, почав говорити голосніше (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 346.