ПОСМІШКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ПОСМІ́ШКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. Підсміюватися, насміхатися з кого-, чого-небудь. — Слухайте, чоловіче, — посмішковуються з нас, — а ви де коні продали, що самі фіру пруття двигаєте? (Фр., І, 1955, 372); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять. Усі ззираються на тебе, посмішковуються, а ти червонійся і відгризайся, як знаєш (Март., Тв., 1954, 195); — Наш пан казали, що пан Кшивокольський не є правдивим шляхтичем, та й пан наш усе з нього посмішковувалися (Хотк., Довбуш, 1965, 272); Явтух жартував, посмішкувався з новобранців, що вони носи поспускали і так поприбирані (Свидн., Люборацькі, 1955, 46); —Ти гадав, що будеш найліпший, а ліпші знайшлися, — посмішкувалися деякі, зиркаючи на парубка (Кобр., Вибр., 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 348.