ПОСОКОТИ́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех., діал. Сокотити якийсь час; постерегти. — Он там, у кутку, бесаги мої, сокири. Посокоти, браччику [братчику] (Хотк., II, 1966, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 351.