ПОСПЛУ́ТУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посплу́тувати.
2. у знач. прикм. Який сплутався, став сплутаним. Йшла [Левантина] швидко поміж величезними стовбурами старого лісу. Зрідка тільки розривалося вгорі посплутуване гілля (Гр., II, 1963, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 358.