ПОСПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм.
1. Справити, придбати багато чого-небудь, перев. з одежі (також про багатьох). Заробила собі доволі грошей, посправляла одежину (Н.-Лев., III, 1956, 257); На покрову знов посправляю їм [хлопцям] сорочки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85); Посправляв [Михайлик] і для матінки, що їй було потрібне, все добре та гарне (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).
2. Полагодити все або багато чогось. Два дні трудилися щосили, З зорі, як кажуть, до зорі! І дров із лісу навозили, І посправляли димарі… (Воскр., І всерйоз.., 1960, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 359.