ПОСПІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який робиться, відбувається, виконується і т. ін. дуже швидко, з поспіхом; швидкий, поквапливий. Капітан слухав тих слів, уриваних, поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов’ю, то знов розпукою і щирим жалем (Фр., VI, 1951, 481); Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх — це розуміли навіть рядові бійці (Ле, Наливайко, 1957, 93); Незабаром у коридорі залунали чиїсь поспішні кроки (Кол., На фронті.., 1959, 56); Вона йшла за якоюсь нагальною потребою, йшла звичайною, поспішною, діловою ходою пильно заклопотаної людини (Смолич, День.., 1950, 204).
Поспі́шний по́їзд, зах. — те саме, що Швидки́й по́їзд (див. по́їзд). — Ми заплатили в готелі, поїхали на залізницю і за чверть години мчалися поспішним поїздом до Варшави (Фр., IV, 1950, 367).
2. Зроблений надто швидко, без належної підготовки, достатніх підстав і через те неправильний, недостатньо обгрунтований і т. ін. — Одначе.. ви робите поспішний висновок. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Тют., Вир, 1964, 62); Практика показує, що нехтування висновками науки, теорії неминуче веде до прийняття поспішних, непродуманих, відірваних від життя рішень, до ігнорування історичного досвіду (Ком. Укр., 10, 1966, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 358.