ПОСПІ́ШНО. Присл. до поспі́шний 1. Хоть од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно (Котл., І, 1952, 87); Поспішно, наче від цього багато залежить, скидаю речі у чемодан, одну на другу, жужмом (Коцюб., II, 1955, 266); Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (Гончар, III, 1959, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 358.