ПОСТАВА́ТИ1, ає́, недок., ПОСТА́ТИ, а́не, док.
1. Зароджуючись, ставати дійсним, існуючим; утворюватися з чого-небудь; виникати. Коли б усі речі з нічого могли поставати, Жодного часу не треба було б їм тоді для зростання (Зеров, Вибр., 1966, 128); За днями дні летіли і минали; Пристарилось і те, що змолоду цвіло; Багато деяких пісень переспівали; Постало те, чого і не було (Гл., Вибр., 1951, 143); Геологи.. намагаються довести, що Кримські гори постали поволі, протягом кількох геологічних періодів (Вишня, І, 1956, 168); // З’являтися. Святий завіт, одвіку божий, Занапастили, все в крові… Коли ж постане месник можий [можний] На ті злочинства світові? (Граб., І, 1959, 71); Після шторму над закрижанілим морем постали тисячі снігових застругів (Трубл., І, 1955, 231); // Ставати збудованим, відбудовуватися після руйнування. Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Вільде, Сестри.., 1958, 504); Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (Скл., Святослав, 1959, 130); Центр гігантського будівництва перемістився туди, де має постати одна із великих будов комунізму (Рад. Укр., 30.VII 1952, 2); * Образно. І постане на згарищах, на руїнах, на кладовищах, на политій кров’ю благородній землі нова наша Україна, ще прекрасніша, ще дорожча, на радість усьому світові. І світ ніколи не забуде нас [радянських воїнів] (Довж., III, 1960, 48); // Організовуватися, створюватися. Враз утворився на селі комітет — навкруги тоді комітети постали (Крот., Сини.., 1948, 23); На колишній убогій, пограбованій поміщиками землі, мов у казці, з нічого, постав вугільний басейн! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 30); // З’являтися в голові, серці (про думки, почуття і т. ін.). З новою силою постає у Шевченка прагнення вирватися на волю (Слово про Кобзаря, 1961, 104); Він не боявся смерті, і ся думка, що ось перун може вдарити в оборіг і вбити його, якось не постала в його голові (Фр., IV, 1950, 337); Постала туга, сном важким приспана, Постала велетом і досягла до хмар (Л. Укр., І, 1951, 165).
Постава́ти (поста́ти) з руї́н — відбудовуватися після зруйнування; відновлюватися після занепаду. Нова економічна політика, розроблена Леніним, влила в економіку країни могутній живий струмінь. Поступово поставала з руїн промисловість — донецькі шахти, азербайджанські нафтові промисли (Наука.., 4, 1970, 31); Силами ентузіастів-запоріжбудівців постала з руїн теплоелектроцентраль (Вишня, І, 1956, 328).
2. Зароджуватися, брати початок, походити від чого-небудь. Абсолютна рента постає внаслідок приватної власності на землю (Ленін, 16, 1971, 259); Часом важко і розрізнити, де байка постала з народного джерела, а де, навпаки, сам байкар став таким джерелом (Бор., Тв., 1957, 46); Ні! я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала (Л. Укр., І, 1951, 193); // Виникати внаслідок яких-небудь причин, збігу відповідних умов, обставин і т. ін. Перейти льодовий потік по шию у воді і по гострих камінцях — трохи нагадує труднощі, які постають у командира під час виконання плану (Ю. Янов., II, 1958, 254); Бувають війни і війни. Треба розібратись, з яких історичних умов дана війна постала, які класи її ведуть, в ім’я чого (Ленін, 32, 1973, 77); // Ставати актуальним, першочерговим, набувати в певних умовах дуже великого значення. В. І. Ленін підкреслював, що ні одна з галузей науки не вичерпала себе, що перед кожною з них, зокрема перед історією, постають дедалі нові завдання в справі розкриття законів розвитку природи і суспільства (Укр. іст. ж., 2, 1960, 19); Проблема поповнення армії людьми постала перед Врангелем ще гостріше (Гончар, II, 1959, 331).
Постає́ (постава́ло) пита́ння, перев. у знач. вставн. сл. — виникає (виникало) питання. Чи ж є у соціалістичної держави хоча б один мотив для розв’язування агресивної війни?.. Навіщо ж нам, постає питання, війна? (Вітч.,5, 1956, 7); Подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік [загорожі].. Тепер поставало питання, як вернутися назад (Смолич, І, 1958, 90).
3. перев. перед ким — чим. Ставати видним, доступним зорові; відкриватися, показуватися. В рожевому ранковому диму Нове бетонне місто постає (Мур., Ідуть.., 1951, 158); Пеньки моїх кленів обросли травою, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Янов., V, 1959, 143); // перев. у сполуч. із сл. в уяві, в пам’яті і т. ін. З’являтися в уяві; привиджуватися, пригадуватися. Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука (Л.Укр., І, 1951, 32); Події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 238); Щось укололо сотника, коли в думці постав Радзівілл і зустріч з ним у воротях Костянтинова (Ле, Наливайко, 1957, 75); Він бачив її востаннє, коли дівчині було років шістнадцять-сімнадцять. У пам’яті постало рожеве личко, ласкава, як подарунок, усмішка (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 196).
4. перев. яким, перен. Виявляти певні риси, властивості, відкриватися, з’являтися в новій якості і т. ін. В своїх наукових працях Франко постає перед нами як визначний вчений, філософ, суспільствознавець (Наука.., 8, 1956, 8); Якоюсь ніби іншою постала Нонна перед ним на сцені нардому, теплішою, задушевнішою (Гончар, II, 1959, 244); // Діставати певне образне втілення в художньому творі. З рядків геніальних майстрів слова поставала велич волелюбного народу, багатство притаманних йому творчих сил, героїзм (Грим., Кавалер.., 1955, 145); В повісті Я. Качури образові Хмельницького відведено небагато місця, але він постає са́ме як мудрий і далекоглядний керівник народних мас (Іст. укр. літ., II, 1956, 205).
5. Відбуватися, наставати (про зміну стану, пору і т. ін.). Де пройде сила наша — пречудові в житті людини зміни постають (Тич., Зростай.., 1960, 21); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Сміл., Сад, 1952, 65); Постало коротке мовчання. Обидва юнаки допитливо позирали один на одного (Донч., Шахта.., 1949, 103).
6. Підноситися над чим-небудь; височіти. Несеш, як пісню, почуття своє, Проходячи повільно під склепінням, Де Спаська вежа рвучко постає Шпилів і стріл завихреним стримінням (Бажан, Роки, 1957, 225); Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (Жур., Вечір.., 1958, 266).
ПОСТАВА́ТИ2, аємо́, аєте́ і діал. ПОСТА́ТИ, а́немо, а́нете, док.
1. Стати; стоячи, розміститися де-небудь (про всіх або багатьох). За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. І всі уряд поставали (Шевч., І, 1963, 244); Усі високі гості висипали на ганок, поставали на сходах (Н.-Лев., VII, 1966, 64); Поставали [дівчата] на мості голівка до голівки, як на папері змальовані, придивляються (Вас., І, 1959, 231); Постали всі кругом (Сл. Гр.); // у сполуч. з деякими присл. Прибрати позу, вказану прислівником (про всіх або багатьох). Немов якийсь цілющий струм перебіг по втомлених обличчях. Поранені підвелися, поставали навколішки (Гончар, III, 1959, 368).
Постава́ти на робо́ту (на слу́жбу) — те саме, що Ста́ти на робо́ту (на слу́жбу) (про багатьох) (див. става́ти). Наїхало повно німкень, які поставали на службу до залізничного управління (Ю. Янов., II, 1954, 22).
2. Перестати йти, рухатися, працювати; зупинитися (про всіх або багатьох). Бачать [діти], що Мушка і два хлопчики на щось дивляться — та й собі поставали (Коцюб., І, 1955, 470); Надбіг «оконом» Качковський з криком: — Ну, чого поставали? (Л. Укр., III, 1952, 665); Галасуючи, побігли всі [селяни] слідком за коноводами. А ті вскочили знов у ту яму і постали нерухомо, щоб хоч передихнути (Гр., II, 1963, 296).
ПОСТАВА́ТИ3, аємо́, аєте́ і діал. ПОСТА́ТИ, а́немо, а́нете, док. Стати, зробитися кимсь або якимсь (про всіх або багатьох). — Мої дві близькі сусідки й товаришки поставали вчительками в сільських школах (Н.-Лев., IV, 1956, 83); — Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере. Всі ви тепер добрі. Грамотіями поставали, все знаєте, з клубу не вилазите (Стельмах, II, 1962, 392); // Перетворитися, обернутися на кого-, що-небудь. — Ходім, сестро, лугами Та постанем квітками (Чуб., V, 1874, 919); Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома з хлопцями — та за щось так розсердилася на них, що.. з гніву сказала, щоб вони гайворонами поставали (Укр.. казки, 1951, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 361 - 362.