ПОСТАВНИ́Й 1, а́, е́. Який має високу, струнку постать, міцну будову тіла; ставний. Якийсь народ тепер миршавий став. Нема вже таких поставних, як колись були (Сл. Гр.); Старий Панасенко був поставний чоловік: високий, здоровий та плечистий, ще й тепер гарний з лиця (Н.-Лев., IV, 1956, 171); Хлопець був красивий. Високий ростом, поставний (М. Ю. Тарн., З дал. дороги, 1961, 304).
ПОСТАВНИ́Й2, а́, е́. Стос. до поставки. Поставна ціна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 367.