ПОСТАНО́ВЛЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постанови́ти1.
ПОСТАНО́ВЛЕНИЙ2, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до постанови́ти2. — Чи можна, щоб я перед вашим лицем, що ви є у нас від самого царя постановлені,.. осмілився і подумати яку брехню або неправду сказати! (Кв.-Осн., II, 1956, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 368 - 369.