ПО́СТАРИЙ, а, е, розм. Підстаркуватий, пристаркуватий, літній. Боже мій милий! Чи се ж вона? Стоїть якась по́стара замучена молодиця, печаловита, боязлива… (Вовчок, І, 1955, 30); Вже постарий чоловік Онопа (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 369.