ПОСТИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Стихнути, перестати чутися (про звуки, співи, розмови і т. ін.). Постихали співи й жарти У дворі моїм (Гл., Вибр., 1957, 283).
2. Замовкнути (про всіх або багатьох). Постихало птаство серед ночі, навіть круки й галиці [галки] мовчать (Забіла, У.. світ, 1960, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 374.