ПОСТПОЗИТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який стоїть у постпозиції. Залежно від способу розташування відносно іменника артикль може бути препозитивним, тобто таким, що стоїть перед іменником (у німецькій, французькій, англійській мовах), і постпозитивним, що ставиться після іменника (у шведській, датській, румунській, болгарській мовах) (Сл. лінгв. терм., 1957, 17); У сполученнях з постпозитивним числівником для означення приблизної кількості іменник завжди має форму родового відмінка множини (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 378.